Глибоководні «автостопники»

Глибоко під поверхнею південно-східної частини Тихого океану дослідники зафіксували незвичний союз між двома дуже різними глибоководними істотами. Було помічено, як крихітні ракоподібні, схожі на креветок, чіпляються за тіла велетенських морських павуків, вочевидь використовуючи цих значно більших істот як рухомі платформи.

Результати спостережень, опубліковані в журналі *Ecology*, були отримані вздовж чилійського континентального схилу й свідчать про те, що така поведінка може бути чимось більшим, ніж просто випадковою зустріччю.

Несподівана зустріч

Меншими за розміром тваринами були амфіподи виду *Mesopleustes abyssorum*. Їхніми значно більшими «господарями» виявилися гігантські морські павуки *Colossendeis colossea*.

Дослідники на чолі з Хорхе Перес-Шультайсом із Національного музею природничої історії Чилі зафіксували цей зв’язок під час вивчення глибоководного океанічного дна за допомогою дистанційно керованого апарата *SuBastian*.

Перша зустріч відбулася в крутому скелястому підводному каньйоні на глибині 3155 метрів. Дві більші амфіподи трималися за сенсорні та репродуктивні придатки морського павука, тоді як менша самка закріпилася далі, на одній із його довгих ходильних ніг.

Тварини не просто вільно розміщувалися на тілі господаря. Вони, вочевидь, міцно трималися за нього, що свідчить про важливість підтримання контакту з морським павуком, який переміщувався.

Ця поведінка повторилася

Поодинокий випадок можна було б легко списати на випадковість. Однак через чотири дні дослідники знову натрапили на такий самий тип взаємодії.

Друге спостереження відбулося приблизно за 225 кілометрів від місця першої зустрічі, на глибині 2698 метрів. Два великі амфіподи трималися на іншому гігантському морському павуку.

Щоб утриматися, амфіподи використовували довгі кігтеподібні утворення на кінцях своїх ніжок. Те, що таку поведінку вдалося зафіксувати двічі у віддалених одне від одного місцях, наштовхнуло дослідників на думку, що подібна взаємодія може бути досить поширеною в цій частині глибоководного південно-східного Тихого океану.

Навіщо «подорожувати автостопом»?

Вчені поки що точно не знають, яку користь отримують амфіподи від переміщення на морських павуках, але існує кілька можливих пояснень.

Одним із найочевидніших є транспортування. *Mesopleustes abyssorum* — погані плавці, тому прикріплення до рухливої ​​тварини може допомагати їм долати значно більші відстані морським дном, ніж вони могли б подолати самостійно.

Морські павуки також можуть слугувати своєрідними мобільними місцями для зустрічей. У величезному просторі, де особини можуть бути сильно розсіяні, спільне перебування на одному й тому самому «господареві» потенційно полегшує амфіподам пошук партнерів для розмноження.

Ще однією можливою причиною є захист. Перебування на тілі значно більшої тварини може ускладнити доступ до амфіпод для деяких хижаків.

Не варто виключати й фактор їжі. Глибоководне середовище характеризується дефіцитом і нерівномірним розподілом ресурсів. Подорож разом із рухливим господарем може допомагати дрібним ракоподібним діставатися ділянок, де зосереджено більше зважених у воді або осілих на дні часток їжі.

Глибоководне життя залишається загадковим

Ці висновки є цікавими саме тому, що на цих глибинах так мало можливостей для прямого спостереження. Багато з того, що вчені знають про глибоководних тварин, походить зі зразків, зібраних сітками або іншим обладнанням для відбору проб, яке може розкрити анатомію та генетику, але не обов'язково природну поведінку.

Розотехнічні транспортні засоби, такі як SuBastian, дозволяють дослідникам спостерігати за взаємодією тварин у їхньому звичайному середовищі, надаючи підказки, які інакше було б неможливо виявити.

Дослідження ще не встановлює, чи амфіподи навмисно шукають морських павуків, чи ці стосунки забезпечують вимірну перевагу у виживанні. Дослідники кажуть, що для розрізнення випадкового контакту, стратегії розселення та спеціалізованої адаптації до життя на глибокому морському дні знадобляться додаткові спостереження на місці, популяційно-генетична робота та дослідження екології харчування.

Наразі ці спостереження демонструють, скільки всього ще приховано в океанічних глибинах. Навіть крихітний ракоподібний, що вчепився за ногу морського павука, може виявити екологічний зв’язок, який науковці раніше ніколи не фіксували.