Дикі медоносні бджоли

Дикі медоносні бджоли значно менш помітні, ніж бджолині сім’ї, якими опікуються пасічники, проте вони є важливою складовою європейського біорізноманіття.

Нові дослідження показують, що вільноживучі популяції перебувають під значним тиском, а моделювання передбачає, що їхня чисельність може різко скоротитися без подальшого переміщення колоній з керованих популяцій.

Прихована частина життя європейських бджіл

Західна медоносна бджола, Apis mellifera, зазвичай асоціюється з вуликами, що контролюються, але деякі колонії живуть самостійно в природних або напівприродних просторах. Ці колонії можуть займати дупла у старих деревах, ями в скелях та інші захищені місця, де вони розмножуються та шукають їжу без регулярного догляду людини.

Дослідники підрахували, що вільноживучі колонії становлять приблизно одну шосту частину європейської популяції медоносних бджіл. Їхнє існування важливе, оскільки вони дають уявлення про те, як медоносні бджоли виживають у менш контрольованих умовах.

Різниця між керованими та вільноживучими колоніями не завжди проста. Медоносні бджоли можуть переміщатися між двома групами природним шляхом. Рой, що залишає керований вулик, може створити колонію на дереві, тоді як молоді королеви з керованих колоній можуть спаровуватися з самцями з вільноживучих колоній.

Значне скорочення популяції

У дослідженні, опублікованому в журналі «Conservation Science and Practice», розглянуто інформацію моніторингу вільноживучих колоній медоносних бджіл у кількох європейських країнах. Дослідники поєднали спостереження за виживанням з моделюванням популяції, щоб оцінити, як колонії можуть змінюватися без постійного припливу з керованих колоній.

Результати вказують на медіанне скорочення приблизно на 56% протягом 10-річного періоду за змодельованих умов. Цей результат був ключовим для оцінки статусу збереження диких медоносних бджіл у Європейському Союзі. Ситуація не скрізь однакова.

У деяких районах все ще існують порівняно стабільні вільноживучі колонії, тоді як інші популяції здаються значно більш вразливими. Наприклад, в Англії задокументовано колонії, які залишаються відносно стабільними, тоді як кілька популяцій в інших місцях стикаються з більшим тиском.

Дослідники також наголошують, що інформація залишається неповною. У 15 країнах задокументовано понад 1600 місць гніздування, але вичерпна інформація про розмір популяції та довгострокові тенденції досі недоступна для багатьох частин Європи.

Чому генетичне різноманіття важливе

Вільноживучі колонії можуть містити цінні генетичні варіації. На відміну від керованих колоній, деякі дикі популяції зазнають екологічного та біологічного тиску без такого ж рівня втручання людини. Це може створити можливості для природного відбору, який сприятиме характеристикам, що допомагають колоніям справлятися з місцевими умовами.

Європейські вільноживучі популяції також можуть зберігати генетичні характеристики, пов'язані з регіональними сортами медоносних бджіл, які стали менш поширеними в керованих популяціях. Для дослідників це робить дикі колонії чимось більшим, ніж ізольованими групами, що живуть поза керованими вуликами. Вони можуть служити резервуарами генетичного різноманіття, яке може стати корисним для розуміння стійкості, толерантності до хвороб та адаптації до змінних умов навколишнього середовища.

Задіяно кілька факторів тиску

Зниження, здається, не має однієї причини. Наявність середовища існування є важливим фактором, оскільки вільноживучі колонії потребують відповідних місць для гніздування. Втрата зрілих дерев з природними дуплами може зменшити кількість потенційних місць гніздування. Зміни в ландшафтах також можуть зменшити різноманітність та доступність квітучих рослин, які забезпечують пилок та нектар.

Паразити та патогени додають ще одну проблему. Кліщі варроа є одними з найвідоміших факторів тиску, що впливають на здоров'я медоносних бджіл, тоді як вплив сільськогосподарських хімікатів також може впливати на виживання колоній. Дослідники також вказують на зміни, пов'язані із сучасним бджільництвом, розведенням та переміщенням колоній.

Що означає статус Червоної книги

Міжнародний союз охорони природи класифікував диких медоносних бджіл у Європейському Союзі як зникаючих. Класифікація розглядає вільноживучі популяції як окрему проблему збереження, навіть якщо вони належать до того ж виду, що й комерційно керовані медоносні бджоли.

Оцінка базується на тому, чи можуть вільноживучі популяції підтримувати себе без постійної допомоги людини. Згідно з цим підходом, популяція, яка сильно залежить від нових колоній, що надходять з керованих вуликів, не демонструє такого ж рівня незалежності, як самодостатня дика популяція.

Захист природних місць гніздування

Дослідники стверджують, що захист вільноживучих медоносних бджіл вимагає уваги до середовища, в якому виживають колонії. Старіші дерева, різноманітна рослинність та природно структуровані ландшафти можуть забезпечити як можливості для гніздування, так і харчові ресурси. Моніторинг є не менш важливим. Краща інформація про виживання, розмноження та поширення колоній дозволить дослідникам визначити популяції, які є стабільними, скорочуються або особливо ізольованими.

Нові результати дослідження висвітлюють менш відомий аспект охорони медоносних бджіл. Дослідження зрештою показує, що охорона не може зосереджуватися лише на керованих колоніях. Вільноживучим медоносним бджолам також потрібні відповідні умови для самостійного виживання, що робить їх захист важливою частиною збереження екологічного різноманіття.