Рідкісна гігантська лілія

Фотографія, опублікована в інтернеті, привела ботаніків до дивовижної рослини, яка досі залишалася невідомою науці. Колумбійська гігантська латаття — *Victoria colombiana* — має листя, діаметр якого може сягати двох метрів.

Його офіційна ідентифікація стала результатом багаторічних досліджень, співпраці з корінними народами та складного шляху крізь затоплені тропічні ліси. Ця історія демонструє, як випадковий допис у соціальних мережах може стати відправною точкою для важливого ботанічного дослідження.

Фотографія породжує запитання

Історія почалася приблизно за п’ять років до того, як цю рослину було офіційно описано. Карлос Магдалена, садівник і ботанік із Королівських ботанічних садів у К’ю, побачив у соціальних мережах фотографії гігантської латаття. Їх опублікував Джеремая Гарріс, власник спеціалізованого розплідника рослин у Сполучених Штатах.

Спершу Гарріс вважав, що це *Victoria amazonica* — відомий вид гігантських латаття. Проте Магдалена звернув увагу на незвичне місце зйомки: на фотографіях рослина була зображена в колумбійському регіоні Ініріда — території, що виходить за межі відомого ареалу поширення роду *Victoria*.

Планування експедиції

Магдалена зв’язалася з Маурісіо Берналем із Ботанічного саду імені Хосе Селестіно Мутіса в Боготі. Разом вони залучили до організації експедиції представників місцевої корінної громади — Ніло Родрігеса, Хайме Ернандеса та Густаво Мело.

Їхні знання місцевості були вкрай важливими, оскільки навігація водними шляхами та затопленими лісами в районі Ініріди — завдання непросте. Після майже двох років підготовки команда вирушила в п’ятиденну подорож, щоб знайти рослини, придатні для наукового дослідження. Перші спроби виявилися невдалими: дослідники знайшли лише два екземпляри, жоден із яких не цвів. Наявність квітки була критично важливою, адже ботанікам був потрібен фертильний (здатний до розмноження) зразок для гербарію.

Пошуки в останню мить перед світанком

Успіх прийшов пізно ввечері напередодні запланованого вильоту дослідників назад до Боготи. Часу майже не залишалося, тож Магдалена розповіла про труднощі Густаво Мело — досвідченому човняру з корінного народу тукано. Мело припустив, що знає, де можна знайти ще рослини. Близько першої години ночі група вирушила в дорогу: вони пробиралися крізь темний затоплений тропічний ліс, віддаляючись від аеропорту, хоча до запланованого відльоту залишалося лише близько десяти годин.

Їхні зусилля виправдали себе незадовго до світанку. Біля невеликого озера в глибині лісу вони виявили ще одну популяцію, що налічувала п’ять рослин. Одна з них цвіла — це дало матеріал, необхідний для наукового опису. Загалом команда задокументувала сім рослин у двох озерах і встигла повернутися вчасно на свій рейс.

Чим примітний цей вид?

Колумбійська гігантська латаття належить до роду *Victoria* — групи рослин, відомих своїм надзвичайно великим плавучим листям. Листки цієї рослини можуть сягати близько двох метрів у діаметрі, що робить її візуально вражаючою навіть на тлі інших гігантських лататтів. У результаті наукового дослідження *Victoria colombiana* була офіційно описана як окремий вид, відмінний від своїх родичів.

Подальший географічний аналіз, проведений Карлосом А. Педрасою-Пеньялосою, дозволив виявити ще одне озеро, де, ймовірно, росте ця рослина. Супутникові знімки можуть допомогти дослідникам знайти нові популяції, хоча сезонні коливання рівня води впливають як на видимість рослин, так і на можливість дістатися до них. Високий рівень води полегшує пересування човном через затоплені ліси, тоді як низький рівень води робить рослини помітнішими на знімках, проте значно ускладнює пересування місцевістю пішки.

Рідкісна рослина з невизначеним майбутнім

За оцінками дослідницької групи, у дикій природі наразі налічується лише від 30 до 50 екземплярів *Victoria colombiana*. Через таку малу чисельність визначення повного ареалу поширення цього виду стає нагальним завданням. Дослідники планують провести більш ґрунтовне обстеження, щоб підготувати дані для оцінки статусу виду для Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП).

Серед можливих заходів із збереження виду — збір насіння, вирощування рослин у контрольованих умовах, а також створення охоронюваної популяції в більш доступному озері, розташованому на території корінних народів. Таке місце могло б стати майданчиком для організації контрольованого екотуризму, що дозволило б зменшити потребу в відвідуванні віддалених ділянок, де цей вид зростає сьогодні.

Дослідникам ще належить з’ясувати, скільки особин залишилося, де ще зростає цей вид і які заходи можуть сприяти його довгостроковому виживанню. Подальша співпраця матиме вирішальне значення для того, щоб ця вражаюча латаття не лише була зафіксована в науковій літературі, а й перебувала під захистом у своєму природному середовищі існування.