Тварини відчувають кохання

Привіт, друзі!

Якщо ви коли-небудь бачили, як собака втрачав глузд від радості, коли ви проходили крізь двері, або спостерігали, як два пінгвіни перевальцем походжали навколо, ніби на романтичній прогулянці, ви, мабуть, задавалися питанням: чи це справді кохання, чи просто дуже переконлива вистава?

Виявляється, вчені ставили те саме питання, і відповіді досить захопливі.

Наука, що стоїть за почуттями тварин

Ось у чому річ щодо кохання в тваринному світі: це не просто поетична пустота. Тут задіяна справжня хімія. Коли тварини встановлюють зв'язок один з одним або з людьми, їхній мозок вивільняє окситоцин, той самий «гормон кохання», який переповнює людський мозок у моменти глибокого зв'язку.

Тож, коли ваш собака дивиться на вас цими великими, розплавленими очима, його мозок буквально виробляє ті ж самі хімічні речовини, що викликають приємні відчуття, що й ваш. Це не випадковість. Це біологія робить свою справу.

Дослідники виявили, що такі тварини, як лугові полівки, утворюють довічні парні зв'язки та виявляють щире горе, коли розлучаються зі своїми партнерами. Вони, по суті, безнадійні романтики світу гризунів. Коли лугова полівка втрачає свою пару, вона проявляє ознаки, дуже схожі на горе, знижений апетит, менше руху та загальну енергію «я нічого не хочу робити», яку більшість із нас впізнає з власних поганих днів.

Кохання поза романтичними парами

Кохання у тварин – це не лише пошук партнера. Слони – яскравий приклад глибоких сімейних зв'язків. Ці масивні, величні істоти оплакують своїх померлих, повертаючись до останків загиблих членів сім'ї та ніжно торкаючись їх хоботом. Це не інстинкт, що працює на автопілоті. Це емоційна пам'ять, і вона дуже схожа на горе та кохання, переплетені воєдино.

Дельфіни створюють дружні стосунки, які тривають роками. Вони граються разом, захищають одне одного і навіть втішають одне одного, коли справи йдуть не так. Було помічено, як шимпанзе усиновлюють осиротілих дитинчат, які не є їхніми власними, по суті, вибираючи любити дитину, яку біологія їм не призначила. Звучить знайомо? Тому що це так.

А як щодо домашніх тварин та людей?

Зв'язок між людиною та твариною може бути одним із найбільш добре задокументованих прикладів міжвидового кохання. Дослідження з використанням візуалізації мозку показали, що мозок собак реагує на запах своїх власників так само, як людський мозок реагує на речі, які приносять радість та винагороду. Ваш собака терпить вас не лише заради сухого корму. Він щиро радіє, коли ви поруч, і сканування його мозку це фактично підтверджує.

Коти мають погану репутацію холодних і байдужих, як той колега, який ніколи не відповідає на ваше «доброго ранку». Але дослідження показують, що коти формують міцну прив’язаність до своїх господарів. Вони просто виражають це по-іншому. Повільне моргання кота — це, по суті, котяча версія «Я тобі довіряю, і я думаю, що ти досить молодець», що, виходячи з кішки, є фактично освідченням у відданості.

Великі дебати серед вчених

Не всі готові влаштувати вечірку та заявити, що тварини повністю здатні кохати так, як це відчувають люди. Деякі дослідники стверджують, що те, що ми спостерігаємо, — це складна поведінка, зумовлена ​​еволюційною перевагою, а не справжніми емоціями. Зв'язок допомагає тваринам виживати, виховувати потомство та залишатися в безпеці. Тож, можливо, це не кохання, кажуть вони.

Можливо, це просто дуже ефективна командна робота. Але ось контраргумент, який постійно перемагає: структури мозку, відповідальні за емоції у людей, існують також і в інших ссавців. Лімбічна система, яка обробляє почуття, не з'явилася з нізвідки у людей. Вона еволюціонувала протягом мільйонів років і присутня у багатьох видів.

Стверджувати, що тварини не можуть відчувати кохання, використовуючи одне й те саме емоційне обладнання, трохи схоже на те, що сказати, що ваш ноутбук не може відтворювати музику лише тому, що він іншої марки.

Тож, хоча наука все ще з'ясовує всі деталі, докази накопичуються в досить переконливому напрямку. Тварини відчувають глибоко, відчувають міцний зв'язок і щиро сумують. Незалежно від того, чи називаєте ви це коханням, чи чимось зовсім іншим, це реальне, це вимірне, і це відбувається навколо нас. Наступного разу, коли ваш улюбленець згорнеться калачиком поруч з вами без жодної причини, окрім бажання бути поруч, можливо, просто нехай це буде та історія кохання, якою вона, безумовно, і є.