Знак мавп

Привіт, друзі!

Якщо ви коли-небудь дивилися на шимпанзе і відчували, що вони вас засуджують, можливо, ви не помиляєтеся.

Ці неймовірно розумні істоти були в центрі деяких найцікавіших, вражаючих експериментів в історії зоотехніки, і головне питання, яке постійно ставили собі вчені, було: чи можуть мавпи насправді навчитися розмовляти з нами за допомогою мови жестів? Спойлер: певною мірою так. І це водночас дивовижно і трохи вражає.

Експерименти, з яких усе почалося

Подорож до мови жестів мавп розпочалася, коли дослідники вирішили навчити шимпанзе американської мови жестів. Міркування було досить простим: шимпанзе не мають голосової анатомії, щоб імітувати людську мову, але їхні руки? Надзвичайно здібні. Тож вчені подумали, що давайте пропустимо голос і перейдемо одразу до рук.

Найвідомішою з цих ранніх зірок була шимпанзе на ім'я Вошо, яка стала чимось на кшталт піонера всього руху серед знаменитостей. Вошо не просто запам'ятала кілька жестів, як вечірковий трюк. Вона використовувала їх у комбінаціях, застосовувала їх у нових ситуаціях і навіть, здавалося, навчала деяким жестам власне потомство. Ця остання частина змушує дослідників мало не падати зі стільців.

Чого насправді навчилися шимпанзе

Протягом десятиліть до цих мовних експериментів залучали різних мавп, включаючи шимпанзе, горил та орангутангів. Горила Коко, ймовірно, є другою за популярністю учасницею, яка, як повідомляється, вивчила понад тисячу жестів та використовує їх для вираження емоцій, запитів та навіть коментування ситуацій навколо себе.

Мавпи не просто запам'ятовували словник жестів. Вони демонстрували ознаки творчого поєднання слів. Коли Вошо побачила лебедя і не знала знаку, який його означає, вона, як повідомляється, показала жестом «водяний птах». Це не механічне запам'ятовування. Це вирішення проблем за допомогою мови, яке змушує вас розслабитися та переосмислити все своє розуміння інтелекту тварин.

У критиків були нотатки

Не всі кидали конфетті на ці результати. Чимало вчених виступили проти, і їхню критику варто було сприймати серйозно. Головним занепокоєнням було те, що називається ефектом Розумного Ганса, названим на честь відомого коня, який, здавалося, рахував, але насправді просто вловлював несвідомі сигнали свого тренера.

Критики хвилювалися, що шимпанзе насправді не стільки використовували мову, скільки намагалися зрозуміти, які жести приносять їм винагороду. Дехто стверджував, що дресирувальники ненавмисно спонукали до правильних знаків мовою власного тіла. Це спровокувало цілу хвилю більш контрольованих експериментів, спрямованих на виключення таких натяків.

Де зайшла наука

Дебати щодо цього питання так і не були повністю закриті, але те, що випливло з десятиліть досліджень, являє собою досить тонку картину. Мавпи чітко можуть навчитися асоціювати знаки з предметами, діями та навіть поняттями. Вони можуть поєднувати знаки таким чином, що це натякає на основні граматичні структури. Чи вважається це «мовою» в повному людському розумінні, – це те, що філософськи стає незрозумілим.

Більшість дослідників сьогодні сказали б, що мавпи демонструють вражаючі комунікативні здібності, які виходять далеко за рамки простого обумовлення. Але вони також зазначають, що жестам мавп бракує спонтанної, відкритої творчості людської мови. Подумайте про це так: шимпанзе з жестовою мовою схожий на людину, яка справді добре пише текстові повідомлення іноземною мовою, використовуючи лише збережені фрази. Вражаюче, але не зовсім те саме, що плавна розмова.

Чому це важливо поза межами лабораторії

Ці експерименти не просто задовольнили цікавість. Вони докорінно змінили наше уявлення про розум інших видів. Якщо мавпи можуть сприймати символи, осмислено поєднувати їх і навіть передавати іншим, це ставить серйозні питання щодо межі, яку ми проводимо між людським та тваринним пізнанням.

Це також значно підштовхнуло розмову про добробут тварин. Якщо ці тварини можуть передавати свої страждання, уподобання та емоції, це змінює етичну вагу нашого ставлення до них.

Тож наступного разу, коли ви зустрінетеся поглядом із шимпанзе в зоопарку та відчуєте дивне відчуття, що вони вас оцінюють, просто пам’ятайте: можливо, їм насправді є що сказати з цього приводу. Наука переконливо свідчить про те, що у них є інструменти, які можна спробувати.