Нюх собаки

На сухих луках та чагарниках Кару в Південній Африці дослідники використовують спеціально навчених собак для відстеження деяких найневловиміших диких тварин регіону. Багато з цих видів важко вивчати, оскільки вони ховаються під землею, пересуваються переважно вночі або майже ідеально зливаються з ландшафтом.

Замість того, щоб безпосередньо шукати тварин, собаки-розшуковці стежать за запахами, які вони залишають. Екскременти, місця годівлі та інші біологічні сліди можуть надати цінну інформацію без необхідності відлову чи турбування диких тварин.

Відстеження потайного кота

Чорноногий кіт — один із видів, який отримує користь від цього підходу. Ці маленькі дикі кішки проводять більшу частину дня, ховаючись у норах, і зазвичай виходять після настання темряви, що особливо ускладнює безпосереднє спостереження.

Фотопастки можуть допомогти, але вони не завжди надають достатньо інформації. Собаки-шукачі пропонують ще один варіант, знаходячи екскременти чорноногого кота за запахом.

Покращення ефективності може бути разючим. Дослідник, який працює самостійно, може знайти лише кілька зразків протягом багатьох місяців, тоді як навчений собака може знайти сотні за набагато коротший період.

Коли собака знаходить зразок, вона сигналізує своєму провіднику, не торкаючись і не пошкоджуючи його. Потім дослідники можуть зібрати матеріал для лабораторного аналізу.

Це особливо корисно, оскільки екскременти чорноногого кота людям може бути важко відрізнити від екскрементів інших дрібних хижаків.

Що може розкрити послід

Крихітний зразок посліду може містити дивовижну кількість біологічної інформації.

Генетичне тестування може виявити секрети тварини та, в деяких випадках, ідентифікувати конкретну особину. Маючи достатню кількість зразків, вчені можуть оцінити розмір популяції, вивчити взаємозв'язки між тваринами та зрозуміти, як пов'язані різні групи.

Послід також може дати підказки про раціон, паразитів та здоров'я популяції.

Аналіз зразків з місць у Намібії та Південній Африці, розташованих приблизно за 700 кілометрів одна від одної, показав відносно незначну генетичну диференціацію між популяціями чорноногих котів, що досліджувалися там. Це свідчить про те, що деякі тварини все ще переміщуються напівпосушливим ландшафтом і розмножуються з особинами з інших популяцій.

Такий потік генів важливий, оскільки ізольовані популяції можуть поступово втрачати генетичне різноманіття.

Однак ці висновки охоплюють лише частину Кару. Дослідникам все ще потрібно визначити, чи існує така ж закономірність у районах, де розвиток та діяльність людини створюють більші бар'єри.

Чому собаки мають перевагу

Чорноногих котів особливо важко відстежувати, оскільки вони не завжди залишають екскременти в передбачуваних місцях.

Деякі хижаки залишають послід вздовж стежок або на піднесених точках, щоб позначити територію. Чорноногі коти можуть залишати свій у норах, під чагарниками або в інших прихованих місцях.

Для дослідника-людини пошук такого матеріалу може сильно залежати від удачі.

Собакам не потрібно бачити докази — їм потрібно лише відчути їх запах.

Це робить їх особливо цінними для спостереження за дрібними, нічними та потайливими видами.

Сліди панголінів

Собак-розшуковців також навчили шукати сліди панголінів Теммінка.

Панголіни створюють іншу проблему. Їхній послід складається переважно з термітів, іншого біологічного матеріалу та піску, тому він швидко псується. У сухих умовах корисні сліди можуть зникнути протягом одного-двох днів.

Вони також випорожнюються відносно рідко, залишаючи дослідникам менше зразків.

Щоб подолати це, собак можна навчити знаходити місця годівлі. Панголіни залишають характерні сліди запаху, коли копають мурах та термітів, що дозволяє дослідникам шукати в цих місцях свіжий біологічний матеріал, придатний для аналізу ДНК.

Одна з цілей — створити географічно прив’язану генетичну базу даних. Така інформація може зрештою допомогти слідчим оцінити, звідки походять конфісковані панголіни або луска, що стала предметом торгівлі.

Перетворення запаху на захист

Основний захисний механізм панголіна також може зробити його вразливим.

Коли йому загрожує небезпека, він згортається в тугий клубок і покладається на свою тверду луску для захисту. Це може спрацювати проти природних хижаків, але як тільки люди знаходять тварину, її захисна позиція може полегшити її відлов.

Тому собак можуть використовувати для протилежних цілей. Мисливці можуть використовувати свій нюх, тоді як команди з охорони природи можуть використовувати ту саму здатність для захисту диких тварин, що знаходяться під загрозою зникнення.

Фінансування залишається однією з найбільших проблем. Деякі проекти щодо панголінів були призупинені навіть після того, як собаки вже були навчені, оскільки фінансова підтримка була недоступна.

Допомога рідкісним кроликам

Собаки-розшуковці також використовуються для пошуку зникаючого річкового кролика в Південній Африці.

Під час цих досліджень собаки можуть працювати разом з фотопастками та іншими методами моніторингу. Поєднання різних методів надає переконливі докази того, де зустрічаються тварини та від яких середовищ існування вони залежать.

Ця інформація може безпосередньо впливати на рішення щодо охорони природи.

Наприклад, підтвердження того, що річкові кролики використовують землі, запропоновані для розвитку вітроенергетики, може допомогти визначити чутливе середовище існування, перш ніж будівництво спричинить постійні зміни.

Достовірні докази існування зникаючого виду можуть перетворити невидиму проблему охорони природи на те, на що можуть вплинути особи, що приймають рішення.

Собаки також можуть виявляти тварин у неочікуваних місцях. Обстеження людей часто починаються з припущень про те, де має зустрічатися вид, тоді як собаки просто йдуть за запахом.

Ширша роль у збереженні природи

Потенційне застосування виходить далеко за рамки котів, панголінів та кроликів.

Собаки-розшуковці можуть допомогти знайти зникаючих диких тварин, ідентифікувати інвазивні види, знаходити рідкісні рослини та виявляти біологічні сліди, які люди інакше пропустили б.

Вони не замінюють жодного іншого методу збереження природи. Їхня найбільша цінність часто проявляється, коли їхня робота поєднується з генетикою, фотопастками, дослідженнями середовищ існування та традиційними польовими спостереженнями.

Підтримка ефективної собачої команди також вимагає досвідчених кінологів, ветеринарної допомоги, відповідних тварин та надійного довгострокового фінансування.

Правильний собака для роботи

Не кожен собака підходить для роботи зі збереження природи.

Дресирувальники часто шукають тварин із сильним бажанням гратися, особливо з м'ячем чи улюбленою іграшкою. Цей ентузіазм стає нагородою, яка допомагає їм зосередитися під час тривалих пошуків.

Водночас, успішний собака-розвідник повинен розслабитися після завершення роботи та комфортно жити серед людей та інших тварин.

Для вчених, які вивчають дику природу, яка майже невидима для людських спостерігачів, нюх собаки може відкрити абсолютно нове джерело інформації.

Запах під кущем, місце годівлі в сухому ґрунті або крихітний зразок екскрементів можуть розкрити, куди подорожувала рідкісна тварина, що вона їсть і як пов'язана її популяція.

Іноді захист дикої природи починається з помічення слідів, які люди ніколи б не знайшли самостійно.