Пластик у рибі Амазонки

Мікропластикове забруднення більше не обмежується океанами та узбережжями. Дослідники все частіше знаходять крихітні пластикові частинки по всьому басейну Амазонки — у великих річках, міських струмках, озерах, відкладеннях і навіть усередині риб.

Зараз вчені намагаються зрозуміти, як це забруднення впливає на водне середовище. Попередні дані свідчать про те, що вплив може перешкоджати диханню, травленню, росту та нормальним фізіологічним процесам, тоді як надзвичайна різноманітність Амазонки означає, що різні види можуть стикатися з дуже різними ризиками.

Піраруку стикається з унікальною загрозою

Піраруку, або Araima gigas, є однією з найвизначніших риб Амазонки. Вона живе в бідних на кисень заплавних водах і повинна регулярно підніматися на поверхню, щоб дихати повітрям через модифікований плавальний міхур, який функціонує дещо як примітивна легеня.

Ця адаптація допомагала виду виживати протягом мільйонів років, але тепер вона може збільшити його вплив мікропластику, що плаває біля поверхні води.

Біолог з Амазонії Адальберто Валь пояснює, що частинки пластику, що потрапляють у дихальну систему піраруку, можуть спричинити фізичні пошкодження, порушити дихання та викликати запальні реакції, які відволікають енергію від інших важливих функцій.

Частинки також можуть взаємодіяти з мінералами, такими як натрій, калій та кальцій, що потенційно робить їх менш доступними для нормальних фізіологічних процесів.

Оскільки піраруку регулярно бере повітря з поверхні, дослідників особливо цікавить, чи можуть частинки переміщатися за межі її травної системи та потрапляти у внутрішні тканини.

Зміна забруднення залежно від сезонів

Мікропластик вже був задокументований у багатьох середовищах Амазонії, але забруднення далеко не однорідне.

Великі річки, такі як Амазонка, можуть розбавляти частинки через свій величезний об'єм. Однак у менших міських водних шляхах забруднення може стати набагато концентрованішим.

Дослідники, які вивчають потоки навколо Манауса, зафіксували концентрації, що досягають 74 550 мікропластикових частинок на кубічний метр у сильно постраждалих місцях.

Сезонні повені ще більше ускладнюють картину.

Під час періодів високої води річки з'єднуються із заплавами та лісами, що дозволяє пластиковим частинкам поширюватися на набагато більші площі. Під час посухи падіння рівня води може концентрувати їх у каналах, басейнах та осадових породах, потенційно збільшуючи вплив на рибу.

Хімічний склад води також має значення. Амазонка містить кислу чорну воду, багату на осад бурхливу воду та багато інших водних середовищ, кожне з яких може впливати на те, чи залишаються частинки у зваженому стані, фрагментуються далі чи тонуть.

Навіть плаваюча рослинність може відігравати певну роль, захоплюючи мікропластик. Хоча це може уповільнити їхній рух вниз за течією, це також може створювати концентровані зони впливу для тварин, які живуть серед водних рослин або харчуються поруч.

Дрібна риба може бути сильно опроміненою

У басейні Амазонки мешкає понад 3000 відомих видів риб, багато з яких живуть у вузьких лісових струмках, що називаються ігарапес.

Ці невеликі водні шляхи можуть бути особливо вразливими, коли вони отримують міські відходи та неочищені стічні води.

Дослідження в річкових басейнах у Пара виявили частинки пластику в зябрах та травній системі майже кожної дослідженої риби. Вчені виявили загалом 383 частинки, в середньому близько 5,6 частинок на рибу.

Забруднення не обмежувалося видами, які харчуються біля дна або рослинами. Хижі риби також постраждали, що свідчить про те, що забруднення пластиком вже широко поширилося через місцеві водні харчові мережі.

Для дрібної риби навіть кілька частинок можуть мати значення. Мікропластик може прикріплюватися до зябер, потенційно впливаючи на дихання та імунну функцію, тоді як проковтнуті частинки можуть сприяти подразненню травлення або фізичним травмам.

Різні види також по-різному накопичують частинки, тобто розмір, раціон та середовище існування можуть впливати на вплив.

Пластик досягає русла річки

Види, що харчуються донними водами, стикаються з ще однією проблемою: частинки осідають в осаді.

Дослідники підрахували, що частини річкового осаду можуть містити близько 13 мільйонів мікропластикових частинок на кубічний метр.

Один з видів, що вивчається, - це тамоата, Hoplosternum littorale, яка харчується природним матеріалом, зібраним з дна озер та заплав.

Експерименти показують, що навіть концентрація мікропластику 0,0005% у її раціоні може збільшити фізіологічний стрес і сприяти втраті ваги.

Коли організм реагує на сторонні частинки запаленням, енергія, яка зазвичай підтримує ріст або інші біологічні процеси, може бути перенаправлена ​​на боротьбу з цим стресом.

Чому це важливо для людей

Наслідки виходять за рамки окремих риб.

Риба відіграє центральну роль у раціоні та засобах існування по всій Амазонії. У бразильському штаті Амазонас середнє споживання становить близько 14 кг на людину на рік, порівняно з приблизно 2,8 кг по країні. У деяких прибережних громадах залежність від риби значно більша.

Якщо вплив мікропластику зменшує ріст, здоров'я або розмноження комерційно важливих видів, це зрештою може вплинути на доступність їжі та місцеве рибальство.

Потенційний вплив на людину є ще однією проблемою.

Дослідження в інших країнах світу вже виявили мікропластик у їстівних тканинах риб. Одне дослідження 2025 року, що включало промислову рибу з азійських вод, виявило в середньому 8,95 частинок на зразок і оцінило, що люди можуть потрапляти частинки через регулярне споживання риби.

Еквівалентних даних щодо амазонських риб досі бракує, тому вчені поки що не можуть визначити масштаб можливого впливу на людину в регіоні.

Тому дослідники застерігають від висновків щодо прямого впливу на здоров'я, поки не буде доступно більше доказів.

Зростаючий екологічний виклик

Мікропластик — це лише один із кількох факторів тиску, з якими стикаються водні екосистеми Амазонки. Зміна клімату, вирубка лісів, дамби, пестициди та забруднення міських районів вже впливають на популяції риб по всьому басейну.

Пластик додає ще один стресовий фактор до середовища, де багато видів адаптовані до складних умов, таких як високі температури та низький вміст кисню.

Наступний науковий виклик — це вже не просто довести наявність мікропластику. Дослідникам тепер потрібно зрозуміти, як частинки переміщуються в різних середовищах Амазонки, як реагують окремі види та чи потрапляє забруднення до людей через їжу.

Річки Амазонки можуть здаватися достатньо величезними, щоб поглинути майже все, але все більше доказів свідчать про те, що навіть мікроскопічне забруднення може глибоко вкоренитися в екосистеми — і харчові ланцюги — які від них залежать.