Відстеження сліпих зон

Відстеження тварин у річках, озерах та океанах змінило розуміння вченими міграції, місць годівлі та використання середовища існування. Однак нове глобальне дослідження показує, що ці дослідження розподілені далеко не рівномірно.

Дослідники, які проаналізували 2728 досліджень водної телеметрії, виявили, що більшість із них були проведені в країнах із сильним фінансуванням охорони природи та відносно стабільними умовами. Тим часом кілька регіонів, які вважаються особливо важливими для біорізноманіття та управління рибальством, залишаються серйозно недостатньо вивченими.

Дослідження зосереджені в кількох країнах

Телеметрія передбачає прикріплення міток до тварин та відстеження їхніх переміщень за допомогою акустичних сигналів або супутників.

Вчені переглянули чотири десятиліття опублікованих досліджень та порівняли місця проведення досліджень з такими факторами, як фінансування охорони природи, розмір популяції та мова. Дисбаланс був разючим.

Близько 95% досліджень проводилися в країнах з високим фінансуванням охорони природи, тоді як 87% проводилися в країнах, що мають рейтинг. Більше половини всіх проаналізованих досліджень проводилися лише з трьох країн: Сполучених Штатів, Канади та Австралії.

Гарячі точки біорізноманіття залишаються поза увагою

Проблема полягає не лише в тому, що деякі країни отримують більше наукової уваги, ніж інші. Кілька погано вивчених регіонів містять надзвичайно багаті водні екосистеми, а також перебувають під зростаючим тиском від рибальства, втрати середовища існування та іншої діяльності людини.

Дослідники виявили значні прогалини навколо півострова Баха та моря Кортес, північно-західної та південно-східної Африки, Червоного моря та частин Індо-Тихоокеанського регіону.

Індо-Тихоокеанський регіон особливо примітний. Незважаючи на своє надзвичайне біологічне різноманіття, на нього припадає менше 1% телеметричних досліджень, включених до аналізу. Це залишає вченим обмежену інформацію про те, скільки видів використовують ці води, де вони розмножуються та які середовища існування є важливими для їхнього виживання.

Чому домінують багатші країни

Цей дисбаланс має практичні пояснення. Довгострокове відстеження тварин може бути дорогим і складним в організації. Дослідникам потрібне спеціалізоване обладнання, дозволи, надійна інфраструктура та достатнє фінансування, щоб повертатися до тих самих досліджуваних районів протягом кількох років.

Польовим командам потрібен безпечний доступ і впевненість у тому, що дослідження не будуть раптово перервані. Вченим, які працюють у своїх країнах, також може бути легше отримувати дозволи, транспортувати обладнання та підтримувати мережі моніторингу. Однак результатом є наукова сліпа пляма: найлегші місця для дослідження не обов'язково є місцями, де найбільше потрібна нова інформація.

Чому важливі дані про переміщення

Водні тварини не дотримуються національних кордонів.

Мігруючі риби, акули, морські ссавці та інші види можуть подорожувати між кількома країнами або переміщатися через величезні площі відкритої води.

Без якісних даних про переміщення природоохоронні заходи можуть захищати одне місце, ігноруючи інше середовище існування, яке той самий вид потребує для харчування, розмноження або міграції.

Прогалини в знаннях також можуть послабити управління рибальством. Якщо вчені не розуміють, як популяції переміщуються між заповідними та сильно експлуатованими районами, стає важче розробити ефективну політику.

Місцеві партнерства можуть допомогти

Дослідники стверджують, що рішення полягає не лише в тому, щоб добре фінансовані установи виконували більше проектів за кордоном. Більш сталий підхід передбачав би тісніші партнерства з місцевими вченими, університетами та природоохоронними організаціями в недостатньо представлених регіонах. Це може включати спільне використання обладнання для відстеження, технічної підготовки та дослідницької інфраструктури, надаючи місцевим експертам центральну роль у розробці та управлінні проектами.

Такі партнерства можуть полегшити підтримку довгострокових досліджень та залишити науковий потенціал, який продовжується після завершення окремого проекту.

Глобальна карта зі значними прогалинами

Відстеження тварин стало одним із найкорисніших інструментів для розуміння водної дикої природи, але його глобальне охоплення все ще відображає, де дослідження найлегше фінансувати та організовувати.

Це створює ризик того, що рішення щодо збереження природи базуються на детальній інформації з невеликої кількості країн, тоді як деякі з найбагатших екосистем планети залишаються погано задокументованими.