Крокодили

Гребенясті крокодили відомі своєю здатністю повертатися на знайому територію, іноді долаючи великі відстані після переміщення. Однак нове дослідження, проведене в Бангладеш, показало, що тварини, вирощені в неволі, можуть поводитися зовсім інакше.

Дослідники виявили, що дорослі крокодили, вирощені в неволі та випущені в Сундарбан, адаптувалися до життя в дикій природі, замість того щоб намагатися повернутися до центрів розведення, де вони мешкали роками.

Результати дослідження, опубліковані в журналі *Wildlife Research*, можуть допомогти фахівцям із охорони природи розробити ефективніші методи відновлення виснажених популяцій крокодилів.

Крокодили зазвичай мають сильний інстинкт повернення додому

Поведінка повернення додому поширена в усьому тваринному світі, допомагаючи тваринам повертатися до гнізд, місць годівлі або знайомих територій. Крокодили є особливо вражаючими навігаторами, і часто фіксується повернення до місць, де їх спочатку спіймали.

Ру Сомавіра, еколог-поведінник та ад'юнкт-професор Університету Мердока, пояснив, що ця сильна здатність повертатися додому може створювати серйозні проблеми для програм переселення. Він зазначив, що хоча дикі крокодили часто намагаються повернутися на свої початкові території, вчені набагато менше знають про те, як поводяться тварини, вирощені в неволі, після випуску.

Для дослідження дослідники зосередилися на солоноводних крокодилах у мангрових лісах Сундарбан у Бангладеш.

Популяція, що бореться за відновлення

Популяція морських крокодилів у Бангладеш значно скоротилася через комерційне полювання до запровадження правового захисту в 1973 році. Незважаючи на ці заходи захисту, популяція продемонструвала незначне вимірне відновлення.

Більшість відомих тварин, що залишилися в країні, живуть у Сундарбанах, де, за оцінками нещодавнього дослідження, залишилося лише близько 140 дорослих крокодилів.

Традиційні програми реінтродукції часто спиралися на молодих крокодилів. Однак молоді крокодили мають дуже низький рівень виживання і потребують багатьох років, перш ніж досягнуть репродуктивної зрілості.

Сомавіра пояснила, що випуск на волю старших тварин, вирощених у неволі, може стати альтернативою, але лише за умови, що ці крокодили зможуть адаптуватися до незнайомих середовищ існування, а не намагатимуться повернутися в неволю.

Відстежували п'ятьох крокодилів

Дослідники оснастили п'ятьох дорослих морських крокодилів супутниковими пристроями відстеження та спостерігали за їхніми пересуваннями протягом кількох місяців.

До групи входили три самки, які провели від восьми до 22 років у неволі, один дикий крокодил, випущений у тому ж місці, де його спіймали, та інша дика тварина, яка перемістилася приблизно на 132 км від своєї початкової території.

Контраст між тваринами був разючим.

Жодна з трьох самок, вирощених у неволі, не виявляла ознак спроби повернутися до свого місця розмноження. Натомість вони створили відносно невеликі ареали проживання та рухалися за схемами, подібними до місцевих диких крокодилів.

Сомавіра сказала, що така поведінка свідчить про те, що тварини, вирощені в неволі, змогли напрочуд добре адаптуватися до нового середовища.

Дикий крокодил намагався повернутися додому

Переміщений дикий крокодил на ім'я Джонгра поводився зовсім інакше. Хоча Джонгра не досяг місця свого початкового вилову протягом періоду дослідження, його рухи постійно були спрямовані до нього. Щодня він долав набагато далі, ніж інші крокодили, і покривав значно більшу територію.

У деякі дні Джонгра переміщався понад 30 км, що дослідники вважали типовим для сильної поведінки при поверненні додому.

Новий варіант для збереження

Результати дослідження свідчать про те, що випускання молодих або дорослих крокодилів, вирощених у неволі, може бути корисним інструментом для зміцнення популяцій диких тварин.

Дослідники наголосили, що переселення диких крокодилів все ще вимагає ретельного планування, оскільки їхній інстинкт повернення додому може залишатися сильним навіть після транспортування на далекі відстані.

Дослідження не доводить, що всі крокодили, вирощені в неволі, успішно адаптуються, зокрема тому, що було відстежено лише п'ятьох тварин. Однак результати надають обнадійливі докази того, що дорослі тварини в неволі можуть мати більшу цінність для збереження, ніж вважалося раніше.

Для регіонів, де чисельність крокодилів залишається небезпечно низькою, випускання більших тварин, які вже ближче до розмножувального віку, може запропонувати більш практичну альтернативу повній залежності від вразливих дитинчат.