Змінюючи світ дикої природи

Діяльність людини протягом століть змінювала природні ландшафти, однак нові дослідження свідчать про те, що дикі тварини можуть реагувати на самих людей так само сильно, як і на створене ними середовище.

Поєднавши дані про переміщення тварин з анонімізованими записами про місцезнаходження мобільних телефонів, науковці змогли відокремити вплив присутності людей від наслідків, зумовлених наявністю доріг, міст та інших постійних змін ландшафту.

У дослідженні, опублікованому в журналі Science, проаналізовано дані про переміщення 4581 ссавця та птаха, що належать до 37 видів і мешкають на території континентальних Сполучених Штатів. Дослідники порівняли відповідні періоди 2019 та 2020 років, коли обмеження, пов’язані з COVID-19, спричинили значні зміни в тому, де й як пересувалися люди.

Рідкісний природний експеримент

Пандемія створила для науковців незвичну можливість. Зазвичай безпосередньо виміряти рівень присутності людей складно, оскільки детальні дані про їхні переміщення рідко перебувають у відкритому доступі. Тому попередні дослідження дикої природи часто спиралися на непрямі показники, як-от масштаби міської забудови, наявність сільськогосподарських угідь чи дію карантинних обмежень.

Однак у межах цього проєкту дослідники отримали доступ до анонімізованих даних геолокації мобільних телефонів із прив’язкою до конкретних районів. Вони зіставили ці відомості з даними GPS-стеження за тваринами, що дозволило проаналізувати реакцію дикої природи на зміни в кількості людей на певній території — без необхідності враховувати зміни самого ландшафту.

Скотт Янко, еколог-дослідник із Національного зоопарку та Інституту біології збереження видів Смітсонівського інституту й один із провідних авторів дослідження, пояснив: виняткова доступність даних мобільного зв’язку під час пандемії дозволила команді оцінити присутність людей значно прямішим способом, ніж це зазвичай можливо. Він зазначив, що це допомогло виявити ефекти, які залишилися б поза увагою, якби аналіз обмежувався лише змінами середовища існування.

Люди мають таке ж значення, як і середовище існування

Результати засвідчили, що реакцію диких тварин зазвичай неможливо пояснити лише змінами ландшафту. На близько 57% досліджених видів впливали як присутність людей, так і спричинені ними зміни довкілля.

Присутність людей супроводжувалася змінами або в обсязі території, яку використовували тварини, або в розмірі їхньої екологічної ніші — це стосувалося 67% видів ссавців і 68% видів птахів.

Ці два чинники також взаємодіяли між собою. У багатьох випадках реакція тварини на людей залежала від того, наскільки сильно було змінено навколишню територію, тоді як вплив змін ландшафту частково залежав від кількості присутніх людей.

Близько 67% видів ссавців і 41% видів птахів скорочували площу використовуваного ними середовища існування у відповідь на сукупний вплив людей і змін ландшафту. Тварини виявлялися особливо чутливими до присутності людей на відносно неосвоєних територіях (зокрема в національних парках) порівняно з районами з високим рівнем урбанізації.

Різні види — різні реакції

Одним із найчіткіших висновків дослідження стало те, що дикі тварини не реагують на людей якось одноманітно чи передбачувано.

Наприклад, вовки розширювали територію свого переміщення за присутності людей. Дослідники припустили, що це може бути наслідком тривалої історії конфліктів між цим видом і людьми: вовки, ймовірно, намагаються уникати зустрічей, тому розсіюються або долають більші відстані.

Олені білохвості демонстрували іншу реакцію. Їхня екологічна ніша розширювалася в міру того, як ландшафти зазнавали змін, але звужувалася зі збільшенням присутності людей. У канадських журавлів спостерігалася протилежна картина.

Рут Олівер, доцентка Школи наук про довкілля та управління імені Брена при Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі та співавторка дослідження, пояснила: такі контрастні реакції підкреслюють необхідність розробки стратегій охорони природи, орієнтованих на конкретні види, а не на загальні уявлення про поведінку диких тварин. Вона наголосила, що кожен вид має власні потреби щодо середовища існування, особливості поведінки та специфічні загрози.

Значення отриманих результатів для природоохоронної діяльності

Це дослідження є частиною міжнародної ініціативи «COVID-19 Bio-Logging Initiative», у межах якої вивчалася реакція тварин на різкі зміни в людській діяльності під час пандемії. До цієї масштабної співпраці долучилося близько 600 партнерів; було зібрано приблизно мільярд записів про місцеперебування близько 13 000 тварин.

Отримані результати свідчать про те, що під час планування природоохоронних заходів варто брати до уваги не лише стаціонарну інфраструктуру, а й час і місце фізичної присутності людей. Це може вплинути на рішення щодо доступу відвідувачів, організації природоохоронних територій та графіку людської діяльності в екологічно вразливих місцях існування.

Однак дослідження не дає відповіді на запитання, чи є ці зміни в поведінці корисними, чи шкідливими для диких тварин. Можливо, тварини успішно адаптуються, або ж зміна їхньої рухової активності свідчить про стрес. За словами Олівера, наукова група наразі з’ясовує, чи наражаються тварини, які змінюють свою поведінку у відповідь на антропогенний вплив, на вищий чи нижчий ризик загибелі.

Отже, це дослідження суттєво доповнює наукове розуміння взаємодії між людьми та дикою природою. Важливу роль відіграють не лише дороги й міста, а й сама присутність людей, причому різні види можуть реагувати на це кардинально по-різному.