Дельфіни під час годування

Дельфін-афаліна на ім’я Бабблз привернув увагу дослідників незвичним способом пошуку їжі. Замість того щоб завжди безпосередньо переслідувати здобич, дельфін неодноразово обирав рибу за ціль і використовував на свою користь наслідки стресу, що виникав у неї.

Спостереження, зібрані протягом кількох років, свідчать про те, що ця поведінка може бути набутою стратегією харчування, яка дозволяє заощаджувати енергію, а не разовим явищем.

Рідкісна стратегія добування їжі

Дослідники з Університету Саншайн-Кост зафіксували дельфіна на ім’я Бабблз поблизу острова Леді-Елліот, що розташований у південній частині Великого Бар’єрного рифу. У період із 2021 по 2025 рік команда 11 разів спостерігала, як цей дельфін застосовує такий незвичний підхід.

Ця поведінка є прикладом клептопаразитизму — терміна, що позначає ситуацію, коли одна тварина здобуває їжу, яку вже впіймала або зібрала інша. Хоча випадки крадіжки їжі трапляються в усьому тваринному світі, детальні спостереження за такою поведінкою серед морських ссавців є рідкісним явищем. Відтак, неодноразові спостереження дають унікальну можливість дослідити, як окремий дельфін може виробити спеціалізований спосіб добування їжі.

Як Бабблз здобуває їжу

Стратегія починається з того, що Бабблз наближається до зграї великооких каранксів. Дослідники помітили, як дельфін обирає окрему рибину й переслідує її у воді. Схоже, що під час цієї погоні риба зазнає достатнього стресу, аби відригнути щойно з’їдену їжу. Тоді Бабблз підпливає ближче й поїдає те, що було викинуто. Замість того щоб витрачати стільки ж зусиль на самостійне полювання на прудку здобич, дельфін користується їжею, яку вже добула інша тварина.

Цю послідовність дій спостерігали неодноразово, що робить ці спостереження особливо цікавими. Дослідники припускають, що Бабблз, імовірно, навчився розпізнавати риб, які можуть забезпечити кращу здобич, і, можливо, зосереджується на особинах, що мають у собі більше їжі. Утім, наявні дані не дозволяють точно визначити, як саме дельфін розпізнає таких риб.

Чому ця поведінка важлива

Пошук їжі потребує енергії, особливо коли тварина переслідує швидку здобич. Бубблз постійно шукала їжу самотужки, хоча звичайні афаліни можуть полювати й групами.

Дослідницька група припустила, що така спеціалізована поведінка може зменшувати енерговитрати на здобуття їжі. Замість того щоб покладатися виключно на пряме переслідування, Бубблз, схоже, використовує взаємозв’язок між поведінкою іншої риби та їжею, яку та вже спожила. Це припущення може пояснити, чому вона застосовує цю тактику протягом кількох років.

Дослідники також висловили думку, що часті клацання та низькочастотні звуки можуть сприяти цьому процесу, посилюючи стрес у риби. Наразі це лише гіпотеза, а не підтверджене пояснення, тому необхідні подальші спостереження, щоб точно визначити роль, яку відіграють ці звуки.

Докази індивідуальної гнучкості

Один з найцікавіших аспектів цього відкриття полягає в тому, що воно говорить про поведінкову гнучкість. Тварини не завжди покладаються на один метод харчування протягом свого життя. Досвід може впливати на те, як вони реагують на навколишнє середовище та як вони використовують доступні можливості.

У випадку з Бабблзом дослідники спостерігали одну й ту саму загальну стратегію кілька разів протягом кількох років. Ця закономірність підвищує ймовірність того, що дельфін розвинув спеціалізовану техніку завдяки досвіду. Тим не менш, дослідження зосереджено на одній особині, тому спостереження не можуть встановити, наскільки поширена така поведінка серед афалін.

Дослідники вважають, що подібну поведінку можна пропустити в інших місцях. Морські тварини проводять значну частину свого життя під водою, що ускладнює детальне, довгострокове спостереження. Поведінка, яка трапляється лише зрідка, може тому залишитися непоміченою дослідниками, якщо за особиною не спостерігають протягом тривалого часу.

Технології можуть відкрити більше інформації

Тривале підводне спостереження є складним завданням, особливо коли тварини переміщуються на великі відстані. Дослідники припустили, що поєднання підводних спостережень із такими технологіями, як дрони, могло б полегшити фіксацію незвичних способів добування їжі.

Такі методи могли б допомогти науковцям з’ясувати, чи притаманне явище крадіжки їжі лише невеликій кількості особин, чи воно трапляється частіше, ніж свідчать наявні дані. Крім того, додаткові спостереження допомогли б визначити, чи опановують дельфіни ці навички самостійно, чи подібна поведінка поширюється завдяки соціальному навчанню.

Поведінка Бабблз є цікавим прикладом того, як дикі тварини можуть застосовувати гнучкі стратегії для пошуку їжі. Одинадцять задокументованих випадків не доводять, що так поводяться всі афаліни, проте вони дають підстави для ретельнішого вивчення незвичних способів добування їжі. Це дослідження також підкреслює важливість терплячих і тривалих спостережень, адже деякі з найбільш показових проявів поведінки можуть стати помітними лише після багаторазового спостереження за одними й тими самими тваринами.